Вівторок, 21.11.2017, 11:16
Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Мої статті

Стежки добра за творами В. Сухомлинського

Стежинки,  

які ведуть моїх вихованців до бажання творити добро      

             Світ дитинства зовсім  не  схожий  на  наш,  дорослий  світ.  Іграшки,  ігри,  забави,  мрії,  фантазії  оточують  наших  малюків.  Та  кожного  року  наші  випускники відправляються в нове шкільне    життя.  Як  зробити  цей  перехід  плавним, спокійним? Як допомогти дитині зробити перші кроки впевнено?  На  мою  думку,  ми  маємо  сформувати  в  дитині  бажання пізнавати цей світ і себе в цьому світі, бажання  творити  добро. Іншими словами, саме ми,  вихователі, повинні  посіяти  в  дитячі душі  зерна  доброти.  Маємо  навчити  жити  так, щоб  місця вистачало всім і  пташці, і квітці, високому дереву і  маленькій стеблинці, і звичайно ж, людині. І щоб навколо панували мир та  злагода,  любов  і  добро.  Ми  повинні  відкрити  перед  дітьми  красу  наколишнього  світу,  а  в  цій  красі  навчити  бачити  духовне  благородство,  сердечність, і на основі цього утверджувати прекрасне в собі. За словами В.О. Сухомлинського, моральні цінності, сформовані в дитинстві,  залишаються на все життя.

        Швидкі зміни, які відбуваються в сучасному житті, підвищують вимоги  до особи, яка зможе успішно діяти в цих надскладних умовах, вимагають  певної корекції традиційного процесу виховань нових поколінь.  Кожна  людина  повинна  бути  розумною,  порядною,  високоморальною,  мати здібності до взаємодії з іншими.  У  процесі  виховання  дітей  дошкільного  віку  особливе  значення  має  виховання  у  дітей  таких  рис  як  чуйність,  доброзичливість,  милосердя,  співчуття, порядність. Тільки  ці риси допомагають сформувати  справжню людину.

    Готуючись до такої відповідальної роботи я вивчала рекомендації вітчизняних науковців у сфері дошкільної освіти щодо змісту та шляхів модернізації дошкільної галузі, Базову програму розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», підготувала та провела творче засідання за спадщиною славетного педагога(додаток К),  поринула в казковий світ творів гуманіста      В.О.Сухомлинського.                                                                                                                                              Я  зрозуміла,  що  твори  Василя Олександровича,стануть фундаментом   у реалізації завдань Базової програми «Я у Світі» по вихованню у малят кращих рис характеру, засвоєння гуманістичних цінностей. 

    Першою стежинкою, було прослуховування і обговорення різних творів і казок В.О.Сухомлинського. Заняття з художньої літератури проводились в комплексі з малюванням чи аплікацією, щоб діти могли передати почуте, побачене, відчуте на аркуші паперу і «вкласти» в малюнок усі свої емоції та відчуття, обрати відповідні кольори, що характеризують настрій. Це допомагає розвивати у дітей уяву, увагу, різні види пам’яті. Важливо, щоб дитина могла висловити свою думку, підкреслити позитивні або негативні риси персонажів твору.

           Для закріплення матеріалу, з яким ознайомились діти в группі, я запропонувала виконати вдома з батьками таке творче завдання – намалювати, зробити аплікацію за змістом того твору, що сподобався або запам’ятався дітям. Спочатку не всі батьки відгукнулися на таке завдання. Але ті діти, що принесли з дому спільні роботи, так піднесено розповідали про створення їх разом із своїми близькими (мамою і татом, бабусею, братом), а зміст твору здавався дітям після виконання творчого завдання таким простим і знайомим, зрозумілим і повчальним. Поступово майже всі діти виконали такі завдання з батьками і було очевидно, що їм це дуже сподобалось. Через деякий час на різних заняттях або за бажанням, діти могли за малюнком відтворити, переказати ту чи іншу казку, легенду або твір морально-етичного змісту.         

    Я вважаю, що такий досвід дає позитивні результати у вихованні дітей майбутнього суспільства - людей творчих, самостійних, з почуттям відповідальності, гідності, совісті. Цінним також є спілкування дітей з батьками, родиною обговорення твору, завдання, спільне виконання творчих робіт, отримання задоволення від результату.

        Другою стежинкою, стали збирання та читання казок В.Сухомлинського «На добраніч» (під час денного сону), з подальшим обговоренням про враження від прочитаного після пробудження дітей з колективним переглядом ілюстрацій до творів. Часто в обговореннях лунало від дітей: «А мені наснилось…» і «Я бачив сон про…». І світилися дитячі очі радістю і любовю до героїв прочитаних творів. Казки підбирала за тематикою

        Третьою стежинкою, став облаштований куточок під назвою «Галерея ввічливості» (це окремо відведене місце в груповій кімнаті, де розміщено сюжетні картинки, які періодично міняються вихователем, на яких зображені різні моральні ситуації), яку використовую для самостійних відвідувань дітьми та для індивідуального розмірковування та мимовільного запам’ятовування позитивних вчинків. Одні і ті самі картини можна розглядати з різних поглядів, залежно від теми заняття: «Чи бачите на картинах дітей із хорошим настроєм? Поясніть причину такого настрою». Аналогічне запитання про сумний настрій: «Чи бачите на картинах дітей чуйних, уважних? Чи бачите ви на картинах хороші вчинки?» тощо. Галерея мобільна, картина час від часу змінюється.                                                                                                     Четвертою- стало використання творів при вивченні різних тем. Розглядаючи тему «Моя  сім’я» ми разом з дітьми згадуємо всіх членів  родини,  ставлення одне  до одного в родині; вчимо  піклуватися  одне про  одного. Ось тут і приходять на допомогу твори: «Сьома дочка» – виховання  любові до матері( додаток Ж) не тільки на словах, а й ділом добрим; «Чому дідусь такий  добрий сьогодні»– емоційний стан онука, його вболівання за свого дідуся. За  його самопочуття.

      Коли  ми  з  дітьми  говоримо  про  бережливе  ставлення  до  іграшок  на  допомогу  прийшов  твір « Люлька  під  дощем» – викликає  співчуття  до  дівчинки,  радість  за  її хоробрість,  навіть заради іграшки.  Також  цей твір  допомагає  виховувати  у  дітей  співчуття  до  ближнього,  слабого;  бажання  допомагати комусь в біді.

        Пята стежинка – «хвилинки доброти». Прийшов  хтось  із  дітей  з  ранку  не  в  гарному  гуморі,  навіть  забув  привітатися, перед сніданком проводячи «хвилинки доброти» на допомогу   прийшов  твір: «Скажи  людині:  Доброго  дня!».  А  тут  і  прислів’ячко  згадалось: «Від теплого слова і лід розмерзає».  Посварились дівчатка під час гри, не поділили ляльку – читаємо твір:  «Нова лялька», «Куплена дружба».  В «Хвилинках доброти» (застосовуючи її можна в різний час на протязі дня),  ми вчимо дітей жити так, щоб комусь було від  цього радісно. Формуємо у дітей поняття совість.  Використовуючи твори Василя Сухомлинського вчимо дітей сприймати  природу,  співпереживати,  творити  добро  і  словом  і  ділом.  Вчимо  дітей  аналізувати  вчинки  свої  з  точки  зору  совісті,  бо  доброта  та  людяність  немислима без неї. 

          Шоста стежинка - ігри – драматизації казок В. Сухомлинського, які приносять багато радощів дітям. Цей вид роботи сприяє духовному, моральному, естетичному розвиткові малюків.

       У роботі в цьому напрямі підтримую тісний зв'язок із батьками свої вихованців. Із метою ознайомлення батьків з ідеями В. Сухомлинського рекомендую художні твори для читання вдома.

  Неабияку роль відіграють хвилинки – звіти «Наші добрі справи», про підсумок роботи за день - це  всіляко спонукає дитину до хороших вчинків на прикладі товаришів. Для вивчення усвідомлення дітьми моральних норм, придумую 3-5 незакінчених ситуацій, що описують виконання і порушення моральних норм з урахуванням віку дитини;                                                                                                  готую відповідні 10-12 картинок, на яких зображені позитивні і негативні вчинки дітей і проводжу серію досліджень. Проводяться всі серії індивідуально з інтервалом в 2-3 дні або за вибором; беруть участь одні й ті ж діти, використовую  методику «Поділи іграшки». (додаток Л)

Батьки зацікавлені в тому, щоб діти виросли хорошими, чуйними, чесними, безкорисливими, уміли поважати старших, тому вони надають підтримку та консультуються з багатьох питань.

                  Дітям дошкільного віку дуже потрібна іграшка. І у  нашій  групі є одна іграшка,  яку  люблять всі. Це пухнаста, ніжна біла кулька - Ласкавочка, яку я виготовила сама. Ласкавочка зустрічає дітей у Колі Доброти, де кожній  дитині нагадуємо, що поводитись треба так,  щоб ніхто від тебе не плакав. Ласкавочка ділиться теплом і ніжністю з тими хто прийшов без настрою, розовідає різні цікаві таємниці про вчинки діток і разом дає їм оцінку та вирішує їх проблеми, учить дітей як зробити приємно мамі. Поступово малюки вчаться дарувати радість найближчій людині.  Разом з нашою Ласкавочкою ми вчимось говорити лагідні, ніжні слова  один одному.  

  Здається всі розуміють як важливо з’єднати  душу дитини ниточками любові з матір’ю Природою. Зробити це можна проведенням        « уроків  милування в природі». І  якщо дитина виготувала разом з батьками годівничку і принесла жменьку насіння, висипала з власної долоньки для зимуючих птахів, то це стало справжнім сціленням її не байдужої  душі.               

Я маю надію, що використовуючи такі прийоми ми сіємо зернинки добра,  які дадуть свої плоди.  І як говорить народна мудрість: «Людина старіє, а добро - ні».   

       

 

Категорія: Мої статті | Додав: DNZ_Lypka (30.10.2013)
Переглядів: 4690 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: